на поверхню. Щит складений найдавнішими гірськими породами. Їх вік становить 3,5-4 млрд. років. Це граніти, гнейси, кварцити, пісковики та ін. Український щит розбитий густою мережею глибинних розломів на окремі, зміщені один відносно одного блоки. Системою розломів до земної поверхні транспортуються мантійні гази, найнебезпечнішим з яких є радон. Потрапляючи до організму людини він провокує розвиток раку легенів. Розпад ізотопів радону в легеневій тканині викликає мікроопік, оскільки вся енергія альфа-частинок поглинається практично в точці розпаду. Рак легенів, викликаний радоновим опроміненням, є шостою за частотою причиною смерті від раку. «Наскільки небезпечний радон для населення, що проживає в місцях його масового виходу на поверхню?»
Радон – частина земної природи, гаряче дихання надр Землі. Радон – неконтрольований, обпалюючий надмірним випромінюванням – серйозна радіаційна і санітарна проблема України. А розчинений в воді глибоких горизонтів, що добувається із свердловин для бальнеологічних цілей, що відпускається людям в вигляді підігрітих до 33 градусів по Цельсію лікувальних ванн - це наш український цілющий фактор, наше здоров’я.
Наукові спостереження, що проведені в нашій країні і за кордоном, показали, що найбільш загрозливу дію на організм людини здійснює хронічне опромінення. У випадку «радонових ванн» опромінення носить короткочасний характер. Організм людини має достатньо надійну імунну систему, що сформувалася в процесі еволюції для захисту негативної дії навколишнього середовища, в тому числі і радіації. Коли дія радіоактивного опромінення постійна, організм не в змозі ліквідувати пошкодження клітин, які накопичуються, і в цьому випадку можуть виникнути незворотні зміни для здоров'я людини. Саме в цьому проявляється лицемірство подвійного обличчя радону.
Довгий час лікарі та хіміки не могли пояснити природу цілющої дії деяких мінеральних джерел. Лише відкриття фізиків та вчених інших галузей науки на протязі двох століть допомогли розкрити цю таємницю.
Радон (Rn) – інертний газ, без кольору і запаху, володіє нульовою валентністю, в 7,6 разів тяжчий за повітря [Додаток 2]. При температурі 62º-65º С переходить в рідкий стан, при 110º-113º С – в твердий. Утворюється він в результаті розпаду радію і являє собою в основному продукт альфа-випромінювання. Період піврозпаду його становить 3,825 дня. Розпадаючись з випромінюванням альфа-променів, він перетворюється в короткоживучий ізотоп – радій . Рідкий радон спочатку безколірний, від продуктів розпаду він мутніє.
Коефіцієнт розчинності радону в природі залежить від його температури. Чим більша температура, тим менший коефіцієнт розчинності радону у воді.
Маючи малий коефіцієнт розчинності у воді і здатність до дифузії, радон легко переходить із води у повітря при їх змішуванні радон виділяється із води
... 1900 року директором Миронівського цукрозаводу було призначено М.П. Овсянникова. Разом з ним Приїхала і його дружина-Сесілія Альбертівна. Покоївкою до неї взяли миронівчанку з Красилівки Явдоху Назарівну Паришкуру. Покоївка дружині директора була вкрай необхідною ще й тому, що у пані боліли руки і ноги.
Скромна, працьовита і чесна Явдоха сподобалася панському подружжю, стала користуватися у них повагою. Такий приклад. Коли підріс Явдохин син Пилип, Овсянніков взяв його до себе прислужником, виконувати різні роботи. Пересвідчившись у працелюбності хлопця, його добрій і лагідній вдачі, пан віддав Пилипа вчитися на столяра - щоб мав хорошу професію...
Сесілія декілька разів їздила до Франції. І батька, французького цукрозаводчика, провідувала, і проходила курс лікування у тамтешніх бальнеологічних лікарнях. І завжди її супроводжувала Явдоха. Мабуть, в одну з та¬ких поїздок і прийшло Сесілії на думку запросити до Миронівки вченого, спеціаліста по мінеральних водах, щоб він дослідив джерела в районі цукрозаводу, оскільки вода в них мала неприродний іржавий колір.
1913 року такий спеціаліст з Франції приїздив до Миронівки. Сесілія Альбертівна з великим задоволенням сприйняла позитивні результати дослідження лікувальних можливостей миронівської води. Вона мріяла з часом облаштувати в Миронівці бальнеологічний курорт на зразок європейських.
Лікувальною силою цього дару природи користувалися подружжя Овсянникових, зокрема, Сесілія Альбертівна, і їх добрі знайомі. Такі, як засновник і перший директор Миронівської науково-дослідної селекційної станції С.Л. Франкфурт. Технологія лікування була простою. Воду, спершу підігріту до відповідної температури, наливали у великі дерев’яні корита (їх тоді чомусь називали ковчегами) і пани купалися в них, або ж парили ноги.
Отже, відкриття цілющих властивостей радонової води в Миронівці слід датувати 1913 роком. Побічні підтверд¬ження цього можна знайти і в працях відомого дореволюційного вченого П.Г. Мезерницького, якого цікавили проблеми використання радію.
Постає закономірне запитання: чому ж цей факт не набув широкого розголосу?
Найперше, можливо тому, що проблема лікування радоновою водою в Росії тоді ще тільки вивчалася, тож не була настільки актуальною, щоб зацікавити широкі маси. Прості ж миронівчани, в основному темні, неосвічені люди, не мали часу займатися таким ліку¬ванням. Головним було заробити на прожиття. Та й мало хто тоді знав про лікувальні властивості води. Пани про це не розповідали, а прислуга була малочисельною і небалакучою...
А через декілька років почалася революція. Подружжя Овсянникових у серпні 1917-го виїхало з Миронівки, доля його невідома.
Та у вогні громадянської війни факт відкриття у 1913 році цілющих властивостей миронівського радону і лікування ним розчинився, зник у вихорі кривавих подій...
1936 року в Миронівці, на території цукрозаводу, пробурили артезіанську свердловину глибиною 95 метрів. Вода виявилася неприємною на смак, іржавою на вигляд, пити її було неможливо. Тож воду стали використовувати лише для технічних потреб. Згодом робітники помітили, що вона лікує хвороби шкіри. Зокрема, екзему. А ця хвороба, внаслідок вкрай незадовільних санітарних умов праці, була поширеною серед трудівників цукрозаводу.Вже тоді місцеві жителі примітили її цілющі властивості і почали використовувати у вигляді ванн і приймати усередину при самих різних захворюваннях .
Під час війни джерело одночасно із заводом піддалося руйнуванню і не використовувалось. В 1944 році, після відбудови цукрозаводу, інститутом геології АН УРСР був проведений аналіз води із джерела, який показав, що Миронівська активна мінеральна вода відноситься до сильних радонових вод і має гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвий хімічний склад. Виходячи із чисто хімічної характеристики, керівники вказаної експедиції професор Маков К.І. і член-кореспондент АН УРСР Букснер прийшли до висновку, що Миронівське джерело за ступенем радіоактивності перевершує всі досліджені до теперішнього часу води на Україні і в Європейській частині колишнього Радянського Союзу. Повторні хімічні аналізи, проведені в 1954 – 1955 роках, вказують на зростання радіоактивності з часом. Радонова вода відрізняється жорсткістю, температура її –8º – 10º С.
В даний час в усіх державах світу відомо біля 250 курортів і місцевостей курортного значення з радіоактивними водами, з них біля 30 знаходяться на території колишнього Радянського Союзу. До їх числа відноситься Миронівка Київської області.
Миронівське родовище мінеральних радонових вод сформоване в товщині Українського кристалічного щита гранітного масиву, який являється основою родовища радіоактивних вод Хмільника, Білої Церкви, Житомира, Звенигородки, Знамיянки, Кривого Рогу.
Хліб і здоров’я – дві найбільші цінності у житті людини. Це й символи Миронівщини, адже вона відома пшеницями селекції місцевого інституту та цілющими радоновими джерелами, на яких базується лікувальний процес у водолікарні. На базі виявлених лікувальних вод в 1957 році була відкрита водолікарня на 10 стаціонарних ліжок і 2 ванни. В 1958 році вона була перейменована в Миронівську обласну бальнеологічну лікарню підпорядковану Київському облздороввідділу . Потужність її поступово зростала від 50 ліжок до 150 – в 1968 році. В 1988 році лікарні наданий статус Обласної лікарні відновного лікування м. Миронівки підпорядкування Управлінню охорони здоровיя Київської обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоровיя України. На даний час вона має потужність стаціонару на 75 ліжок, поліклініку на 50 відвідувань з фізіотерапевтичними кабінетами, де надається медична допомога майже по 30 найменувань фізпроцедур, залом ЛФК, масажними кабінетами, кабінетом функціональної діагностики і клініко-біохімічною лабораторією. За 50 років функціонування тут оздоровлено 370 тис. хворих.
З кожним роком популярність цього виду лікування зростає як серед лікарів, так і серед хворих. Методи лікування радіоактивними ізотопами у вигляді радонових ванн, душів, зрошень, питного вживання і навіть інгаляцій міцно увійшли в практику .
Від інших лікувальних мінеральних вод радонові води відрізняються перш за все своїм двояким впливом на організм людини. З однієї сторони, завдяки наявності мінеральних солей і газів вони діють як бальнеологічна процедура. З другої сторони, завдяки наявності радону і радіоактивних продуктів його розпаду і зв’язаного з ним іонізуючого випромінювання, ці води стають джерелом альфа-терапії. Дуже важливо, що другий фактор продовжує впливати на організм ще впродовж кількох годин після процедури. Така пролонгована дія радонових ванн значно відрізняє їх від процедур з застосуванням нерадіоактивних мінеральних вод.
Співробітники Українського інституту геології, вивчаючи родовища радіоактивних мінеральних вод на Україні, зробили певні висновки щодо умов формування, динаміки і режиму родовища миронівських радіоактивних вод.
Масивні породи, з яких складається Український кристалічний щит, не можна, звичайно, уявити як єдину монолітну плиту. Очевидно, вже при їх утворенні в них була тонка мережа волосних тріщин. Періоди бурхливого розвитку земної кори, які чергувалися з еволюційним розвитком, дія тепла, холоду, води і вітру сприяли розширенню тріщин, виникненню розривів і розломів у породах Українського кристалічного щита. Підземні води проникали крізь ці тріщини на значну глибину, де омиваючи ділянки порід, збагачених радієм, насичувалися ним, а також глибинними газами (вуглекислий газ), мінералізувалися. Утворилися високорадіоактивні мінеральні води, які містять у собі мінеральні речовини (не менше 1 г на 1 л води), гази (вуглекислота, сірководень), невелику кількість мікроелементів (залізо, миш’як, йод, бром, літій та інші), радіоактивні солі.
Миронівські мінеральні води, які містять у собі радон, знаходяться у верхній тріщинуватій зоні кристалічних порід, де є відносно багато розчинного вуглекислого газу. Вміст вуглекислого газу в миронівській мінеральній воді досягає 1 г/дм³. У звичайних підземних водах вміст його не перевищує 0,05 г/дм³.
Миронівська мінеральна вода має жовтуватий колір, у свіжому вигляді вона трішки каламутна, без особливого запаху, злегка солона на смак. За своїм хімічним складом вода відноситься до залізистих гідрокарбонатних магнієво-натрієво-кальцієвих.
Свердловина № 1 пробурена на території Миронівського цукрового заводу в 1936 році. Вода її використовується з лікувальною метою з 1956 року. Глибина свердловини 94 м, видобуток води – 300 000 л води на добу. Температура води під час відкачки плюс 10,4 градуси. При стоянні води випадає осад, що складається із заліза, кальцію, магнію та ін. При тривалому відстоюванні вода втрачає вуглекислоту і стає слабко лужною.
Свердловина № 2 пробурена в січні 1958 року на території лікарні і з того часу використовується з лікувальною метою. Глибина свердловини 120,8 м, видобуток за добу 400 000 л на добу, температура води при відкачуванні з свердловини плюс 8,2 градусів.
Обидві свердловини експлуатуються по черзі. При тривалому відкачуванні статичний рівень води падає з 3,5 до 12-15 м. Внаслідок швидшої течії води під породами, здатними розчинюватися, або ж внаслідок збільшеного притоку підземних вод в основне русло змінюється хімічний склад води, зменшується вміст радону. Але вміст радону не падає нижче 300 еманів. Ці зміни особливо помітні в роки з малою кількістю атмосферних опадів.
Вода відзначається високою жорсткістю. По вмісту солі вода Миронівського джерела нагадує Березовську, вигідно відрізняється від неї більш високою загальною мінералізацією. Всього на території лікарні пробурені чотири свердловини. Свердловини №№ 1,3,4 використовуються як експлуатаційні, а свердловина № 2 – для проведення режимних спостережень з метою запобігання передчасного виснаження запасів мінеральної радонової лікувальної води.
Немає коментарів:
Дописати коментар